СКОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скоро́дити; // скоро́джено, безос. присудк. сл. Се ще вилами по воді писано, а граблями скороджено! (Укр.. присл.., 1955, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 300.