СКОСОБО́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Нахилитися набік; перекоситися. Колись вони [дерев’яні будинки], мабуть, милували око, але з роками — постаріли, посіріли, скособочились (Панч, На калин. мості, 1965, 262); — Щось у вас, хлопці, скирта скособочилась, ще, гляди, не встигнете од неї од’їхати, а вона завалиться (Мушк., Чорний хліб, 1960, 35); Машина загурчала, розвернулася і пішла, скособочившись, по нерівній дорозі (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 376).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 306.