СКОЦЮ́БЛЕНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що скоцю́рблений. Найбільшим виявом його любові було, коли покладе бувало синові важку скоцюблену руку на голову (Збан., Єдина, 1959, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 308.