Слово "скошений" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СКО́ШЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скоси́ти1. Хлопець.. дихнув пречистим повітрям, насиченим теплою парою, розігрітою в лісі живицею та пахощами цвітів і скошеної десь на лісовій поляні трави (Фр., III, 1950, 8); Серед лугів з покосами м’якого, недавно скошеного сіна.. стоїть невисока будівля (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 25); Виноградні лози навпроти бункерних печер були скошені кулеметами, наче косами (Гончар, III, 1959, 376); Виростеш колись, сину, дізнаєшся, як умирали ми під стінами не одного Сталінграда, .. як падали, скошені вогнем ворожих мін і кулеметів, ідучи в атаки (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 28); На платформах ешелонів лежать покотом хворі, поранені. Сотні, тисячі їх, покривавлених у боях, скошених тифом, мучаться на возах, на відкритих платформах (Гончар, II, 1959, 128); * У порівн. Як скошені, всі троє впали на зім’ятий сніг (Ле, Наливайко, 1957, 84); // у знач. прикм. Вже луки почервоніли під промінням заходу; скошена трава ще дужче запахла (Н.-Лев., І, 1956, 417); Пахло пилом, прибитим за ніч росою, скошеним хлібом (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 80); Від ріки віяло теплом, від скошеного лугу — розіпрілою за день на сонці травою (Тют., Вир, 1964, 254); // ско́шено, безос. присудк. сл. На сизих луках скошено отаву, І літо буйне в береги ввійшло (Рильський, II, 1960, 119).

СКО́ШЕНИЙ2, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до скоси́ти2. Кам’яні площини еркерів звернені на південний захід, а скло вікон скошене так, що жарке літнє сонце не буде перегрівати кабінети (Знання.., 1, 1972, 11); Широко розкинувши могутні, скошені назад стрілоподібні крила, мчить у повітрі красивий літак обтічної форми (Наука.., 5, 1959, 33); Його масненькі очі, скошені вбік, уникали прямої зустрічі з поглядом Євгена Панасовича (Речм., Весн. грози, 1961, 68); // у знач. прикм. Край міста зупинився чоловік, затуманеним, скошеним поглядом зміряв далину (Стельмах, Хліб.., 1959, 393).

2. у знач. прикм. Перекошений на один бік, викривлений. Миттю перехопився [Терешко] через скошений перелаз, перебіг невеличке подвір’я (Епік, Тв., 1958, 411).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 310.