СКРАЄ́ЧКУ, присл., розм. Те саме, що скра́ю. Раїса.. сіла скраєчку (Коцюб., І, 1955, 314); Посаджу тюльпанів трошки, А скраєчку — нагідки (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 38); Косарі посідали скраєчку на лавці (Горд., II, 1959, 196); Король абияк примостився скраєчку санок, взяв до рук віжки (М. Ол., Леся, 1960, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 311.