СКРЕКОТНЯ́ВА, и, ж. Дія за знач. скрекота́ти, скрекоті́ти. В затоці Жабня таку скрекотняву учинила, Що вже ні людський гомін, ані стукіт До мене не сягали (Вирган, В розп. літа, 1959, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 315.