СКРИВА́ВИТИ, влю, виш; мн. скрива́влять; док., перех. Залити, покрити, замазати, забризкати кров’ю. Він [кинджал] верховинцеві товариш вірний був, І не питаючи заплати, В боях йому не раз поваги роздобув, Скривавивши ворожі шати (Зеров, Вибр., 1966, 403); * Образно. Вже вечоріло і промінь останній скривавив білу гречку (Головко, Вибр., 1936, 270); // Поранити до крові. Будуть шарпати одіж суворі гілки і скривавлять колючками руки (Л. Укр., І, 1951, 222); Зціпивши зуби, схопила вона з бруку уламок шибки і кинулася різати ремені, скривавивши собі руки склом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 451).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 315.