СКРИЖАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. тільки 3 ос. Вкритися кригою або льодовою кіркою. Річка скрижаніла; // Те саме, що заме́рзнути 1, 3. — Ну, а ти, Мар’яне, не боїшся їхати до того Сибіру, в оту холоднечу? Там і душа може скрижаніти (Стельмах, І, 1962, 28).
2. Те саме, що похоло́нути 3. У жінки одразу скрижаніла душа: знову якісь.. недоїмки несе це довготелесе начальство (Стельмах, І, 1962, 511).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 318.