СКРИМЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех., діал. Міцно зв’язати. Як піймали його, бідолаху, то назад руки скримцювали так, що ані сюди, ані туди не можна ними повернути (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 318.