СКРИ́ПНИК, а, ч., заст. Скрипаль. — Микита Уласович найняв сліпого скрипника на весіллі грати (Кв.-Осн., II, 1956, 210); Після полуденку та почастунку скрипники розігралися, а челядь з легінями розтанцювалася (Черемш., Тв., 1960, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 320.