СКРИТИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех., рідко. Док. до критикува́ти. Тільки мама часом скритикує гостріше, а Миша то смішить мене навіть своїми дифірамбами (Л. Укр., V, 1956, 76); Без критики важко обійтися: адже сам себе не скритикуєш, сам собі поради не даси (Рад. літ-во, 1, 1969, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 321.