СКРОМНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до скро́мний. [Маня:] Такий невинний, скромненький, святенький, задуманий.., а він ось що [злодій]! (Фр., IX, 1952, 17); У кімнату заходить висока, чорноброва дівчина з розкосими очима, в скромненькому зеленому пальті (Зар., На.. світі, 1967, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 324.