СКРО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скро́їти. Гарна собою, бистроока молодиця, одягнена в міське, скроєне по її міцному тілові вбрання, підняла від стола голову і привітно посміхнулася (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 64); * Образно. Чорноус скроєний з добрячого матеріалу! Розумний, ініціативний, завзятий — усе в нього горить (Минко, Ясні зорі, 1951, 146).
◊ [Всі] на оди́н копи́л скро́єні див. копи́л; [Всі] на одну́ коло́дку скро́єні див. коло́дка; Га́рно (мі́цно і т. ін.) скро́єний — який має гарну (міцну і т. ін.) будову (про людину, її фігуру). Захар Давидовач довго дивився вслід гарно скроєній, міцній, повній певності в своїй силі постаті Горілого (Десняк, Десну.., 1949, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 323.