СКРУ́ТОК, тка, ч. Те саме, що скру́тень. Зодяг [Бовдюг] сірячину стару, поклав на плече скруток соломи, вперся ногами в землю, а кілком у маховик (Тют., Вир, 1964, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 327.