СКУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СКУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. ску́плять; док., перех., розм. Те саме, що ску́пчувати. Усі, без різниці національності, скуплюють свої сили, щоб ввалити спільного ворога [самодержавство] (Коцюб., III, 1956, 283); — Люди потребують віри,.. чогось певного,.. до чого б мали добиватися і скуплювати свою енергію (Фр., IV, 1950, 315); Вона схилилася в ту хвилину над полотном і вигладжувала його в одному місці раз по раз своєю долонею, скуплюючи,.. як здавалося, всю свою увагу (Коб., III, 1956, 472).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 336.