СКУПО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся і розм. СКУПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СКУПИ́ТИСЯ, скуплю́ся, ску́пишся; мн. ску́пляться; док.
1. Купувати все необхідне; робити покупки. Він готувався, скуповувався, щоб угостити Власова на славу (Мирний, IV, 1955, 144); — Потроху я почала скуплятися (Мирний, III, 1954, 169); Оверко теж пішов на ярмарок, походити, обдивитися треба. Чи він не господар? Скупитися треба, зима йде (Горд., II, 1959, 183); Поїхав [на базар] чоловік, скупився, що йому треба (Нар. тв. та етн., 3, 1958, 127).
2. тільки недок. Пас. до скупо́вувати, скупля́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 336.