СКУ́ТИ, скую́, скує́ш, док., перех., рідко. Те саме, що скува́ти; // безос. Все, що видно оку. Снігом замело; Річеньку широку Кригою скуло (Граб., І, 1959, 319); * Образно. Не скути кайданами душі народні! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 338.