СКУ́ТІСТЬ, тості, ж. Відсутність невимушеності, легкості, природності. На її обличчі блукала зніяковіла посмішка, в звичних рухах примітна була обережність і скутість (Перв., Дикий мед, 1963, 132); Він [Шота Руставелі] зумів високо піднятися над середньовічною скутістю думки, релігійною та національною обмеженістю (Мист., 6, 1966, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 338.