СКУФІЯ́, ї́, ж. Гостроверха шапка з чорного або фіолетового оксамиту у православного духовенства, монахів. — Як приїхав до нас той передніший старий пан, я накинув свою скуфію, надів найновішу, найпросторішу рясу.. та й пішов до його [нього] (Н.-Лев., І, 1956, 126); У вузьку хвіртку [монастиря] проходить кілька ченців у чорних рясах та гостроверхих скуфіях (Рибак, Помилка.., 1956, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 338.