Слово "скік" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СКІК1, ско́ку, ч.

1. Те саме, що стрибо́к 1, 4. Скакав [Василько] на лівій нозі.., а за кожним скоком викрикував: «Гоп!, гоп! гоп!» (Март., Тв., 1954, 247); З густої конюшини, потопаючи в ній по вушка, полохливо вистрибував високими скоками заєць (Коб., III, 1956, 469); Одним зручним скоком Соломія опинилась на березі (Коцюб., І, 1955, 337); Ведмідь скакав, і снігова пустеля від скоків тих стогнала і гула (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 75); Щось проговорив [легінь] до Марусі і в два скоки щез між смереками (Хотк., II, 1966, 53).

◊ На гороб’я́чий (гороби́ний) скік — те саме, що На за́ячий скік (див. за́ячий). Зсунулася [скеля] на гороб’ячий скік (Сміл., Сад, 1952, 23); Знали [козаки], що саме на Спиридона сонце підвищується на горобиний скік, повертає на літо (Панч, Гомон. Україна, 1954, 223); На за́ячий скік див. за́ячий.

2. Швидкий рух стрибками. Звір з повного скоку звалився на бік, закосив ногами, запінився (Загреб., Диво, 1968, 504).

3. перен., заст. Стрибок (у 2 знач.). Почала Целя розуміти.. часті і наглі зміни в її гуморі, незрозумілу дражливість, безпричинові [безпричинні] скоки від сміху до сліз (Фр., II, 1950, 318); Дивними зворотами простих фраз, неясними скоками примітивної фантазії розкривала [стара жінка].. весь біль гірського життя і всю радість його (Хотк., II, 1966, 17).

4. Танець з підскоками. Всюди скоки та музики (Сл. Гр.); Дід Андрій узяв бандуру, заграв до скоку (Кач., Вибр., 1953, 105); // Певний ритмічний рух у танці. Зробила [Христина] кілька скоків козачки легенько, плавко й граціозно (Н.-Лев., VI, 1966, 9).

5. звичайно мн., діал. Пороги. А Черемуш [Черемош] дикий, як біс!.. А Черемуш, братя [браття], по скоках Розбиту дарабу поніс (Федьк., І, 1960, 439); Досвідчений керманич.. зна.. всі скоки у воді, о які розбитися може дараба (Сл. Гр.).

СКІК2. Уживається як присудок за знач. скі́кну́ти. Крик почув Рябко і вмить Рятувати курку мчить. Лис злякався — скік з драбини (Стельмах, V, 1963, 375); Коли — зирк! — вискочила ласочка з земляної нори з відерцем в руках, та скік у кружало верб, до копанки! (Мирний, І, 1949, 179); Наша кішка — в ліжко скік! До Мариночки під бік (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 18); Діти віточки побрали, Ведмедика ганяти стали. Ведмедик хитрий скік та скік, Туди-сюди і, сміючись, утік (Гл., Вибр., 1951, 152); Твардовський сумує. Скік в стремена, давай драла… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 268.