СКІ́ЛЬКО, займ., числ., присл., діал. Скільки. Тут скілько сотень одлічили Аркадських жвавих парубків І в ратники їх назначили (Котл., І, 1952, 209); З-під сірого попелу тільки жевріло скілько жарин (Вас., Вибр., 1954, 88); — Скілько то добра за одним разом пропало!.. (Мирний, IV, 1955, 249); Пан полковник сам давав мені бунчука, щоб я його рукою займав собі займанщину, скілько за день конем об’їду (П. Куліш, Вибр., 1969, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 269.