СКІПЕ́ЦЬ1, пця́, ч., діал. Ямка глибиною в одну лопату.— Назустріч їм [німцям] буде стріляти кожен кущ, кожен скіпець (Панч, Іду, 1946, 7); Ближче, понад дорогою, чоловіка з п’ять розміряють поле.. Тут же ломами б’ють скіпці (Головко, І, 1957, 329).
СКІПЕ́ЦЬ2, пця́, ч., рідко. Те саме, що скі́пка. На стіні висів залізний світець, а в ньому горів сосновий довгий скіпець (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 286); За хвилю де не взялась юрба хлопців з цебриками, нецьками, скіпцями, другі попри них з патиками, та й.. тарабанять щосили! (Фр., II, 1950, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 270.