СЛА́БШАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що сла́бнути. Марта Кирилівна почутила, що її ноги слабшають, неначе їх хтось підтинає чимсь (Н.-Лев., VI, 1966, 88); Руки раз по раз слабшали (Григ., Вибр., 1959, 360); Позиції імперіалізму продовжують слабшати, а позиції борців за мир, за національну незалежність народів, за соціалізм стають все міцнішими (Рад. Укр., 7.XI 1960, 2); Коли зійшло сонце, шторм почав потроху слабшати (Тулуб, В степу.., 1964, 277); Чим довше вагався [Славко], тим сміливість слабшала (Март., Тв., 1954, 344); Протягом 10-12-разового з’явлення їх [комет] яскравість слабшає у десятки й сотні разів (Наука.., 2, 1959, 17); Оце дівчина співає-співає своїх любих пісень; а там — дивись: обірвався голос… слабшає, тихшає… (Мирний, І, 1949, 327).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 344.