СЛИ́НЯВО, розм. Присл. до сли́нявий. — Добрий ранок,— ніяковіє чоловік, не знаючи, що й подумати. А до нього тим часом з-за воріт, слиняво похукуючи, простягають голови круторогі (Стельмах, І, 1962, 571).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 354.