СЛУ́ЖБА, и, ж.
1. Дія за знач. служи́ти 1-5, 7, 8. Найшли на мене думки одна другої тяжче, одна другої важче. Пригадалась моя служба і в Гадячому, і в Прилуці (Мирний, V, 1955, 342); Вона пояснила, що у неї, крім документа про службу в Наросвіті, більш нічого нема (Досв., Вибр., 1959, 69); За чотири роки служби в економії склав він сто п’ятдесят карбованців (Коцюб., І, 1955, 104); — Іванець був собі не значний товариш, да за свою щиру службу старому Хмельницькому мав велику в його [нього] повагу і шанобу (П. Куліш, Вибр., 1969, 58); Якщо виготовлені із сталі рейки і колеса загартувати, то вони матимуть значно довший строк служби (Наука.., 10, 1962, 18); // Обов’язок, визначений посадою. Служба ганяла мене по деяких повітах, і я звернувся тілько позавчора (Мирний, V, 1955, 373); — Не впору ж ти приїхав, Олексо,— хмуриться Мірошниченко.— Саме треба землю наділяти. — Нічого не поробиш — служба (Стельмах, II, 1962, 129); Його справою було неухильно виконувати свою службу. І він її виконував (Гончар, Тронка, 1963, 138).
◊ Поста́вити на слу́жбу див. поста́вити1; Стоя́ти на слу́жбі кому, чому — бути корисним для кого-, чого-небудь. Ми.. ніби забули, що обов’язковою ознакою роману, поеми, музичного твору, картини, статуї є те, що вони, висловлюючи.. передові ідеї свого часу, стоячи на службі народу, повинні бути красиві (Рильський, IX, 1962, 162).
2. Праця, заняття як засіб існування. Ходили всі брати шукати собі роботи, служби й по місті, й по селах округи (Вовчок, І, 1955, 309); У свого господаря він повнив зимою всяку службу (Фр., V, 1951, 210); — Чом же ви, дядьку, не сказали, що у вас наймичка є? Може б я тоді у вас і не стала, а деінде шукала служби (Гр., II, 1963, 260); Я не скінчив і сільської [школи]: ходив три роки та й перестав, бо пішов після батькової смерті на службу (Март., Тв., 1954, 214); // Місце, де хто-небудь працює, служить. В будні Іван їздив на службу і повертався пізно, в обідню пору (Коцюб., II, 1955, 219); Павло Сергійович бачився тепер з Тасею тільки на службі (Дмит., Розлука, 1957, 313); // заст. Озброєні люди, що служать у кого-небудь. Боярська служба.. все ж таки поважала Максима Беркута (Фр., VI, 1951, 11).
Бра́ти слу́жбу у кого, заст.— ставати на роботу, найматися до когось. Якщо тобі дуже уподобався пан Трощинський, то бери у його службу; я чув, що він пан і заможний і не дуже лукавий (Шевч., VI, 1957, 210); Бу́ти (бува́ти) у слу́жбі, заст.— служити по найму. Хто у службі не бував, той і нужди не видав (Укр.. присл.., 1963, 80); Става́ти (ста́ти) на (заст. у) слу́жбу див. става́ти; У (в) слу́жбі — у наймах. Якби в службі добре, то за панами не похватився б (Укр.. присл.., 1963, 83); Я в службі виросла; мабуть, відроду на чужих працюю, бо хто, коли м’я [мене] в службу дав, сама вже того не тямую (Фр., XIII, 1954, 112).
3. Перебування в армії, відбування військового обов’язку. Військова служба в рядах Збройних Сил СРСР є почесний обов’язок громадян СРСР (Конст. СРСР, 1977, 30); Семен побував у Григорія.. Казарма нагадала йому його власну службу в армії (Сміл., Зустрічі, 1936, 201); Наскільки міг Черниш зрозуміти, цей рудий сержант відбував службу в 1941 році саме тут, на кордоні (Гончар, III, 1959, 8); // Певна галузь військових знань, обов’язків, а також система обслуговуючих установ у структурі армії. Сергій розкрив статут гарнізонної служби й почав читати розділ про обов’язки вартового (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 21); Нині лейтенант корабельної служби — випускник Вищого військово-морського училища — не тільки прекрасно навчений бойовий офіцер, а й спеціаліст з широким інженерно-технічним кругозором (Рад. Укр., 22.II 1962, 3); Інтендантська служба; Санітарна служба; // у сполуч. із означ., заст. Збройні сили, армія будь-якої країни. Головний отаман зустрів його з розкритими обіймами і своїм наказом переродив ротмістра Вільгельма Габсбурга в полковника української служби Василя Вишиваного (Стельмах, II, 1962, 47); Доходили чутки, що.. якийсь прапорщик царської служби гуртує по селах невдоволену голоту (Гончар, II, 1959, 47).
Ді́йсна військо́ва слу́жба див. ді́йсний.
4. чого і з означ. Галузь виробництва, а також установа, організація, що відає тією або іншою ділянкою роботи. Служба погоди; Служба сонця; Служба часу; Батько Попова був досить значний залізничний службовець — ревізор служби руху (Бойч., Молодість, 1949, 63); Створюється комунальна служба в сільській місцевості. В багатьох селах вже діють комбінати комунального обслуговування (Матер. XXIV з. Компартії України, 1971, 38).
5. тільки мн. Надвірні підсобні господарські приміщення, будівлі. — Важне місце. Тут безпремінно треба оселитися. Отам дворець поставити, туди геть служби, по горі і Пслу завести садок родючий (Мирний, IV, 1955, 158); Тут два палаци: старий (Олександра III) і новий. Парк, маєток, виноградники, служби і т. ін. (Вишня, І, 1956, 164); Була в нього чимала садиба з мурованим двірцем, з добрими будинками, службами й коморами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 9).
6. збірн., заст. Слуги, прислуга. Вийшли [гості],.. виведені службою з свічками (Фр., VI, 1951, 217); Всі терплять, бо всі хочуть перетерпіти і переїхати в ту казкову, багату країну, де цвіте рідке щастя. Тому покірно зносив [Матвій] і голод, і бруд, і грубу поведінку служби [на пароплаві] (Ірчан, II, 1958, 253); Перш усього будив [Степан] службу, казав давати їсти товарові й коням (Круш., Буденний хліб.., 1960, 45).
7. Виконання в церкві релігійних обрядів; богослужіння. У неділю піп прийшов правити службу божу, а в церкві — тільки дяк і паламар (Казки Буковини.., 1969, 19); Михалчевський прийшов у церкву й став на криласі. Служба ще не починалась (Н.-Лев., II, 1956, 127); За старою звичкою все село було в церкві, вистоювало довгу монастирську службу (Мик., II, 1957, 358).
Слу́жба бо́жа див. бо́жий.
8. розм., заст. Військовослужбовець, солдат (перев. у звертанні). Усяк шапку зніме та й скаже або: «Добридень», або «Здрастуйте..!» — А служба нічичирк (Кв.-Осн., II, 1956, 15). Відслужи́ти слу́жбу: а) відбути строк військової служби; б) стати непридатним внаслідок тривалого користування, вийти з ладу. Бриг одслужив уже службу на морях (Ю. Янов., II, 1958, 68); Нести́ слу́жбу — виконувати певну роботу, обов’язки, доручення тощо. Півстоліття несе Глушак службу в тайзі (Довж., І, 1958, 102); Вартові встали і пішли мостом нести службу (Тют., Вир, 1964, 304); Всім стало на мить весело від войовничого вигляду хлоп’яти, від того, з яким запалом і старанністю несе воно свою нехитру службу (Гончар, Маша.., 1959, 19); Слу́жбу служи́ти: а) робити що-небудь корисне, потрібне, необхідне комусь, чомусь. — Скажи низовикам, що я, як і давніше було, шаную їх і милостю своєю жалувати завжди стану, аби вони тільки краєві нашому рідному службу служили по справедливості, стояли за віру та волю (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 15); б) мати певне значення, виконувати свою роль, своє призначення. Там, де потребується піднесений, урочистий тон,.. архаїзми можуть вірно служити свою службу (Рильський, III, 1956, 74); Слу́жбу услужи́ти — зробити якусь послугу. — От після зустрічі він каже-говорить нам такії речі: «Ей ви, ловці, добрі молодці! услужіте мені службу, покажіте дружбу..» (Кв.-Осн., II, 1956, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 377.