СЛУ́ШНО. Присл. до слу́шний 2. Радянські етнографи цілком слушно ставлять наголос на вивченні побуту сучасного робітництва й селянства (Рильський, III, 1956, 413); Десь ворухнулася [в Аркадія] неприязнь до директора, але ж Пилип Данилович слушно каже. За справедливість і поважають, люблять його в школі (Коп., Тв., 1955, 329); Слушно свого часу зазначав М. Добролюбов, що стиль Шевченкової поеми якнайтісніше пов’язаний з поетикою дум (Вітч., 3, 1964, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 385.