СЛЬОТИ́ТИ, ти́ть, недок., безос., розм. Падати невпинними, дрібними краплями (про дощ); мрячити. Коли на свято припадає погожий день, то, звичайно, кажуть — деньок, мов по замовленню [на замовлення]. Так говорили і горнилівські активісти, коли настав день Першого травня. Ще напередодні сльотило (Речм., Весн. грози, 1961, 182); Недарма кажуть: в осінню пору сім погод за день — сльотить, морозить, мете сніговицею… (Хлібороб Укр., 11, 1967, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 390.