СЛІЗЛИ́ВИЙ, рідко СЛЬОЗЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який часто плаче; плаксивий; // Який сльозиться (у 1 знач.). Олекса щось показував, говорив, та дід недочував. Тільки дивився здивованими сльозливими очима (Цюпа, Краяни, 1971, 147).
2. перен. Надмірно чутливий (про людину); // Сповнений особливої чутливості, який викликає розчулення; сентиментальний. — А хіба романтика легкою буває? Коли вона легка, то це так, не романтика, а слізлива мелодрама (Собко, Нам спокій.., 1959, 18); Чоловік довідався, де перебуває дружина, писав сльозливі листи, просив вернутися, бо він немічний, хворий, одинокий (Збан., Сеспель, 1961, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 359.