СЛІ́ЗОНЬКА, и, ж. Пестл. до сльоза́. Умовк кобзар сумуючи: Щось руки не грають. Кругом хлопці та дівчата Слізоньки втирають (Шевч., І, 1963, 45); Зосталася Маруся сама.. Схилила головоньку на білую ручку, слізоньки з очиць так і капотять! (Кв.-Осн., II, 1956, 35); [Мотря:] Стелися ж вам путь-доріженька, м’якенько стелися, обігрій вас в путі ясне сонечко весняне, обсуши ваші слізоньки вольний вітер степовий (Мороз, П’єси, 1959, 15); * Образно. За вікном з вишини хмари слізоньки ллють, нахилилася ніч край вікна (Сос., Близька далина, 1960, 223).
◊ За [дрібни́ми] слі́зоньками [і (й)] сві́ту (сві́та і т. ін.) [бо́жого (бі́лого)] (нічо́го) не ба́чити — те саме, що За слі́зьми́ (сльоза́ми і т. ін.) [і (й)] сві́ту (сві́та) [бі́лого (бо́жого)] (нічо́го) не ба́чити (див. сльоза́). Караульні так і женуть її від холодної. Піде, сердешна, додому, за слізоньками й світу не бачить (Кв.-Осн., II, 1956, 265); Дівчатка.. почали вбиратись.. Джергочуть коло мене, а мені вже так жалко, що й словечка не скажу; за слізоньками світу божого не бачу! (Вовчок, І, 1955, 5); — От чого я так журюся, Чого ревно плачу, За дрібними слізоньками Світоньку [світонька] не бачу (П. Куліш, Вибр., 1969, 417); Ковта́ти слі́зоньки — те саме, що Ковта́ти сльо́зи (див. ковта́ти). А сам, сердешний, слізоньки ковтає: Є каяття, да вороття немає (Гл., Вибр., 1951, 27); Облива́ти (обли́ти, обмива́ти, обми́ти, полива́ти, поли́ти і т. ін.) [гірки́ми (гаря́чими, рясни́ми і т. ін.)] слі́зоньками кого, що — те саме, що Облива́ти (обли́ти, обмива́ти, обми́ти, полива́ти, поли́ти і т. ін.) сльоза́ми (слі́зьми́) (див. сльоза́). Маруся ж так і повисла йому на шию і обмила його слізоньками (Кв.-Осн., II, 1956, 59); [Одарка:] Щоранку й щовечора поливала я її [вербу] дрібненькими слізоньками. Згадаю було тебе і гірко-гірко заплачу (Кроп., І, 1958. 61); Облива́тися (обли́тися) [гірки́ми (гаря́чими і т. ін.) слі́зоньками — те саме, що Облива́тися (обли́тися) [гірки́ми (гаря́чими і т. ін.)] слі́зьми́ (сльоза́ми і т. ін.) (див. облива́тися). Дума [Галочка], може,.. тяжко йому, може ще до світу і вмре… Та від таких думок аж з ніг звалилася, прилягла на ліжку, слізоньками обливаючись… (Кв.-Осн., II, 1956, 328); Розпуска́ти (розпусти́ти) слі́зоньки див. розпуска́ти; Слі́зоньки [дрі́бні] залива́ють (зали́ли і т. д.) о́чі (лице́ і т. ін.) — те саме, що Сльо́зи залива́ють (зали́ли і т. д.) о́чі (лице́ і т. ін.) (див. залива́ти). Від тяжкого горя її [дівчини] та недолі Щеміло в нас серце не раз; Як горох ряснії, слізоньки дрібнії Заливали очі у нас (Мирний, V, 1955, 294); Умива́тися (уми́тися) [гірки́ми (гаря́чими і т. ін.)] слі́зоньками див. умива́тися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 360.