СЛІПОО́КИЙ, а, е, розм. Із сліпими або підсліпуватими очима. * Образно. Раптом спинився Томмі, Вгору поглянув Томмі — Дім сліпоокий звівся між осяйних будов (Бажан, Роки, 1957, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 364.