СЛІПОРО́ДИЙ, а, е, розм. Те саме, що сліпонаро́джений. Дарма й сонцеві, що в глухих нетрях землі риється якесь сліпороде звір’я [кріт]: хай собі риється та підпушує землю (Мирний, IV, 1955, 295).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 364.