СМАЛИ́ТИСЯ, смалю́ся, сма́лишся, недок.
1. Пектися на вогні. — Чуєш? Будеш в пеклі смалитись за те твоє круть-верть, за ті смішки (Н.-Лев., VI, 1966, 406); * Образно. Хоч в тому чорному диму й крутились та вертілись її [Катрині] самотні гіркі думи,— та не падали вони на огнище, не смалились і не горіли, а ще більше розпросторювались і гуляли собі по волі (Мирний, IV, 1955, 293).
2. Пас. до смали́ти 1, 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 395.