СМАРА́ГДОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до смара́гд; // Зробл. із смарагду, смарагдів, оздоблений смарагдом, смарагдами. В митрі діамантовій, з хрестом смарагдовим, в шаті, золотом вишиваній, схилив голову свою перед судією владика (Вишня, І, 1956, 91); Білий шовковий костюм французького крою із смарагдовими гудзиками й шовкове трико зграбно охоплювали його стан (Тулуб, Людолови, І, 1957, 97).
2. Який має колір смарагду; яскраво-зелений. Може, то казка знадлива тії смарагдові луки, плеск тепловодої річки..? (Л. Укр., І, 1951, 309); Перед галявиною смарагдовим муром простягся змішаний ліс (Мас., Роман.., 1970, 15); Літак тим часом кидав швидкоплинну крилату тінь на зелені узгір’я й смарагдові долини (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 395.