СМОКТА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. смокта́ти. З другої хати доносився до неї брязкіт посуди та смоктання чаю (Мирний, III, 1954, 76); Голодне смоктання під грудьми нагадало Нєдєліну, що він досі й риски не мав у роті (Логв., Давні рани, 1961, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 414.