СМОКТА́ТИ, смокчу́, смо́кчеш, недок., перех. і без додатка.
1. Рухами губ і язика втягувати в рот з чого-небудь якусь рідку масу, рідину і т. ін. Ми з архітектором стояли біля джерела і крізь скляні трубочки смоктали із склянок воду (Десняк, II, 1955, 405); Цілі дні воно [теля] куняло, але завжди піднімало голову, коли входив до нього Митько, і охоче смоктало молоко з соски (Донч., VI, 1957, 144); // Втягувати молоко матері в рот із сосків грудей, вим’я; годуватися материнським молоком; // розм. Повільно пити, втягуючи і пропускаючи рідину крізь зуби. Спокійно налив [Жан] собі чарку вина і звільна, смакуючи та смокчучи, випив її (Фр., І, 1955, 333); У загоні, вистеленому свіжою житньою соломою, триста корів; яка лежить, яка стоїть, інша смокче воду з чаші автопоїлки (Вол., Місячне срібло, 1961, 285).
2. Ссучи, висмоктувати, витягати органами тіла з іншого організму рідину, вологу або рідку масу. Гессенська муха в житньому стеблі смокче сік (Горд., II, 1959, 328); Тисячі коваликів з насолодою смокчуть ніжне пшеничне молочко (Донч., VI, 1957, 57); Дослідження показали, що комахи, які смокчуть клітинні соки, є шкідливими для медоносних рослин (Бджільн., 1956, 29); // Убирати, всмоктувати з грунту вологу, поживні речовини (про рослини). Лежать гори, зеленями укриті. Міцно врізується корінь в грудь землі, смокче соки (Хотк., II, 1966,42).
◊ Смокта́ти кров див. кров.
3. Убирати, усмоктувати в себе рідку масу, рідину, газ і т. ін. (про який-небудь спеціальний пристрій). Кілька хвилин Рева порпався в моторі, а тоді кинув ключа, махнув безнадійно рукою.. Не смокче бензину. Лопнула трубка (Мушк., Серце.., 1962, 150); Товстий шланг, захлинаючись, уже смоктав з одного водозбірника воду, а хлопці закінчували другий (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 115); // Засмоктувати кого-, що-небудь. [Лукаш (раптом скрикує):] Пробі! Гину! В драговину попав! Ой, смокче! тягне! (Л. Укр., III, 1952, 220); // розм. Вдихати, втягувати в себе (повітря, пару і т. ін.). Довгі заячі вуха лоскотала тиша осінньої ночі, а ніздрі смоктали пахощі сухої стерні та зів’ялого полину (Трубл., І, 1955, 41); * Образно. Здалеку бовкнув дзвін, пронісся степом, і простори смоктали його, і він танув, танув (Головко, І, 1957, 58).
4. Повільно їсти що-небудь, роздрібнюючи, розминаючи, розчиняючи і т. ін. їжу в роті. — Їсти так захотілося — аж шкура болить, — казав він, рвучи не доїдений Шестірним шматок булки і смокчучи сало (Мирний, І, 1954, 333); Тетеря, з обв’язаною рушником головою, смокчучи квашене яблуко, спльовував під ноги зернятка (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 65); // Тримаючи що-небудь у роті, змочувати його слиною і стискати язиком та губами. Дітвора ставала на віддалі.. і, смокчучи пальці, боязко видивлялась, як цигани ворушаться в своїх дірявих наметах (Панч, Іду, 1946, 79); Юра смокче патичок і немовби пускає дим колечками вгору (Смолич, II, 1958, 47).
◊ Смокта́ти лю́льку (калья́н і т. ін.) — те саме, що Кури́ти лю́льку (калья́н і т. ін.) (див. кури́ти1). Порох ходив ще довго по двору, смоктав люльку та спльовував… (Мирний, І, 1949, 251); Полковник мрійно смоктав свою люльку, натискаючи на тютюн.. пальцем (Ле, Наливайко, 1957, 56); Троє козаків стояли біля своїх коней, а четвертий сидів на снопі й смоктав люльку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 26); Смокта́ти цига́рку (самокру́тку, тютю́н і т. ін.) — те саме, що Кури́ти тютю́н (тютюне́ць, цига́рку і т. ін.) (див. кури́ти1). Ми по черзі смоктали єдину, начинену міцним.. тютюном самокрутку (Бабляк, Жванчик, 1967, 9); Він набив люльку й почав смоктати міцний, задурливий тютюн (Стар., Облога.., 1961, 68).
5. перен. Безперервно мучити, непокоїти, хвилювати (про почуття, думки, переживання і т. ін.). Павло жалкував, що не міг взяти участь у цій справедливій розплаті, й гірка досада знову почала смоктати його серце (Кучер, Голод, 1961, 432); Понад десяток років мене смоктали спогади про юність золоту і про перше невисловлене кохання до дівчини (Ле, Право.., 1957, 361).
6. перев. безос. Про відчуття тупого, ниючого болю в серці, шлунку і т. ін. Міцніше смоктало під грудьми від голоду (Тулуб, Людолови, II, 1957, 159).
◊ Смокта́ти ко́ло (бі́ля) се́рця (під се́рцем, за се́рце) — боліти, нити з лівого боку грудної порожнини, де міститься серце. — Що це, куме, пора прийшла? — пита Уляна. — Шабаш! — кинувши шапку об землю, крикнув Грицько. — Коло серця мого смокче, так і смокче, так і смокче! (Мирний, І, 1954, 302); Виключив [Трохим] мотор, вийшов з кабіни, впав під берізку. В голові гуділо, обличчя палало, смоктало щось біля серця (Збан., Любов, 1957, 74); Смокта́ти під ло́жечкою див. ло́жечка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 414.