СМО́КІНГ, а, ч. Чорний піджак з довгими, обшитими шовком вилогами. В салон-вагоні було душ п’ять офіцерів куреня і двоє цивільних. Один навіть у смокінгу (Головко, II, 1957, 532); Коли з’явився [Безбородько] в залі, нагладжений, рожевий ще від гарячої купелі,.. у смокінгу,.. відразу звернув на себе увагу (Вільде, Сестри.., 1958, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 414.