СМОРО́ДИНА, и, ж.
1. Багаторічна чагарникова ягідна рослина родини ломикаменевих з чорними, білими, червоними або жовтими ягодами. Соловей мій, соловеєчко, Та не літай поверх саду мого, Не сідай ти на смородині (Чуб., V, 1874, 590); // збірн. Сукупність таких рослин. Смородину можна садити на всіх грунтах, крім сухих піщаних, заболочених та засолених (Колг. Укр., 1, 1954, 33); Брунькоїд пошкоджує всі плодові породи, а також смородину та агрус (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 354).
2. Їстівна кисло-солодка ягода цієї рослини; // збірн. Сукупність таких ягід. Любиш смородину — люби й оскомину! (Укр.. присл.., 1955, 271); Цілющі властивості суниці, малини, смородини були відомі ще в давнину (Рад. Укр., 30.VII 1971, 4); * У порівн. Бліденький хлопчик.. націлив на Оксена чорні, як смородина, очі (Тют., Вир, 1964, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 417.