СМУ́ГА, и, ж.
1. Видовжена, обмежена чим-небудь частина якоїсь поверхні, простору, що виділяється на загальному фоні своїм виглядом, кольором і т. ін. Засиніли довгі смуги толоки, вкриті синіми та фіолетовими квітками (Н.-Лев., VI, 1966, 85); Широкі смуги пшениці заможних хліборобів чергувалися з вузенькими та довгими стьожечками бідняцької кукурудзи (Смолич, І, 1958, 51); Крізь щілину відхилених дверей вузенька смуга світла тяглась із великої кімнати (Досв., Вибр., 1959, 44); *У порівн. Вдалині синіми смугами виднілися.. ліси (Тют., Вир, 1964, 78); // Довга риска, лінія на якій-небудь поверхні. Попідмощували ми на спину горби, позав’язували вуха старими хусточками, понаводили на щоках смуги (Н.-Лев., IV, 1956, 315); Петрові виступили смуги на лиці, червоні, як розкраяний буряк (Март., Тв., 1954, 120); // Довгастий знак на тілі від удару. Жовніри почеркали Пархомові спину смугами од самої шиї (Н.-Лев., VII, 1966, 171); Ремінний батіг ляснув серед гнідкової спини, зоставляючи на ній довгу смугу (Мирний, IV, 1955, 310); // Складка на шкірі обличчя, тіла людини або тварини. По зблідлому сухому обличчю, котре не казало про розкоші та достачі, пробігали похмурі смуги (Мирний, І, 1954, 319); Застигле обличчя вогнем ненависті заллялось, і смуги зморщеного лоба розпрямлялися (Ле, Міжгір’я, 1953, 91); // Про те, що набуло видовженої, довгастої форми. Вже третій день над степом вдалині накреслювалася на небі легка смуга напівпрозорих хмар (Тулуб, В степу.., 1964, 113); // Суцільний ряд, лінія кого-, чого-небудь, розташованого один поруч з одним. Делегати з’їзду і гості — шикуємося в смугу — лаву (Еллан, II, 1958, 24).
2. Довгастий шматок тканини, паперу, металу і т. ін. Пани понапинали здорові намети з полотна та повсті, облицьовані червоними та жовтими шовковими смугами (Н.-Лев., VII, 1966, 217).
3. Зона, пояс, що характеризуються певним кліматом, рослинністю і т. ін. В лісовій смузі північної половини європейської території селища влаштовували на берегах річок та озер (Іст. СРСР, І, 1956, 6); Помірна смуга; // Певна ділянка, територія, де відбувається що-небудь або яка відведена під щось чи зайнята чимсь. Колона, минувши смугу трясовин.., зморена, облипла багнюкою, видобулась, нарешті, знову на тривке, загускле дно (Гончар, II, 1959, 418); Перекопська рівнина.. починається за Дніпром, на південь від Каховки, смуга пісків тягнеться вздовж ріки з південного заходу, незайманий степ аж до Мелітопольщини (Ю. Янов., II, 1958, 179); // Місцевість, що займає певне географічне положення. Увечері полк знявся, ввійшов у смугу Малих Карпат (Гончар, III, 1959, 334); — Доповідають [чиновники] про те, щоб малоземельних та безземельних селян переселити не в середню сибірську смугу, а на Камчатку (Стельмах, І, 1962, 16).
Прикордо́нна сму́га — територія, що тягнеться вздовж кордону. Невесело жилося німцям і гетьманцям у прикордонній смузі — кожної ночі, невідомо в якому місці, невідомо якими силами, а все нові й нові удари (Скл., Легенд. начдив, 1957, 44); Приро́дна сму́га див. приро́дний; Прифронтова́ сму́га — територія, що тягнеться вздовж фронту. В середині січня вона [дивізія] досягла прифронтової смуги і стала розвантажуватися на станції Горовастиця (Тют., Вир, 1964, 485); Сму́га осі́лості див. осі́лість.
∆ Захисна́ (полезахисна́, лісова́) сму́га — штучне лісове насадження, що його створюють на полях для захисту посівів від бур і суховіїв, поліпшення водного режиму грунту і запобігання його ерозії. Навколо саду вирішили [школярі] посадити захисну смугу з акацій, кленів, беріз (Донч., V, 1957, 201); Полезахисні смуги, водойми, ставки… Ліси в степу… Нема палючих вітрів, нема чорних вихорів і бур… (Вишня, І, 1956, 396); Суховій біжить по полю, Заплітається в траві. Він кляне жорстоку долю, Пада в смуги лісові (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 106); Присто́вбурна сму́га див. присто́вбурний.
4. Ділянка земельного угіддя, відмежована від сусідньої ділянки. Трактор робив у полі нечувані діла.. — Що скажеш, Опанасе? — звернувся Губернатор до Опанаса, що орав свою непишну смугу (Довж., І, 1958, 84); — Ще й сонце не сіло, коли ми свою смугу перейшли. Впали на стерню, рук і ніг не чуємо.. Куди ж там: такий шмат утяли! (Мур., Бук. повість, 1959, 13).
5. перен. Проміжок часу, період, відмінний від попереднього або наступного певними подіями, явищами і т. ін. Чернишевський справедливо назвав найвизначнішу смугу в розвитку російської літератури XIX століття гоголівським періодом (Рильський, Веч. розмови, 1964, 138); Людина, вступивши в партію, вступає в нову смугу життя, на її плечі лягає величезна відповідальність не лише за себе особисто, а й за поведінку оточуючих людей (Ком. Укр., 9, 1963, 69); // Період у настрої, стані людини. У нього смуга нового захвату і дивної ніжності, він закохався в Тіля Уленшпігеля (Мас., Роман.., 1970, 114); // Період наявності, існування чого-небудь. Прийде весна, прийде друга, .. Не раз суму зникне смуга; Усміх загуля (Граб., І, 1959, 334).
6. перен. Послідовний безперервний ряд подій, явищ і т. ін. Ленін бачив, що Росія перша має почати смугу революцій нової історичної епохи (Біогр. Леніна, 1955, 46).
7. у знач. присл. сму́гою. В один ряд, в одну лінію. По них [узгір’ях], у довжину, рівною.. смугою простяглися липи (Коцюб., І, 1955, 459); По шляху з Перекопу, розтягнувшись довжелезною смугою, мчать автомобілі (Гончар, II, 1959, 359).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 417.