СМУ́ЖЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сму́жка. В хаті стояв присмерк, і тільки жовті смужечки світла пробивались крізь шпари зачинених віконниць (Коцюб., II, 1955, 163); — Хоч би це який кущ картоплі продати з тії [тієї] смужечки.. і то б же яка це запомога була! (Тесл., З книги життя, 1949, 113); — Треба йти в колгосп. На нову путь ступати. Годі вам шкапинкою на смужечці крутитися (Коцюба, Нові береги, 1959, 359).
У (в) сму́жечку — те саме, що У (в) сму́жку (див. сму́жка). Хоч коричневий, широкого крою костюм в ледь помітну сіру смужечку був, далебі, не новий, все ж сидів він на юнакові гарно (Ткач, Плем’я.., 1961, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 419.