СМУХ, у, ч.
1. Те саме, що сму́шок. Я вже, пані-брате, Дбаю не такі Бідним людям на одежу Смухи та нитки (Щог., Поезії, 1958, 114); І чого тільки тепер нема на ярмарку?! І кожухи нижче п’ят,.. і коротенькі, обшиті смухом кожушки (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 143); А кожух на тому Банді, Ну й кожух!..Не жалів кравець — поставив Добрий смух (Перв., З глибини, 1956, 320).
2. розм. Густий волосяний покрив ссавців; шерсть. Звірюка ..Сидить [біля вогню] і сам собі радіє, Що смух його Огонь, мов літом сонце, гріє (Греб., І, 1957, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 421.