СМІХОТВО́РИТИ, рю, риш, недок., рідко. Викликати сміх; смішити. [Кукса:] Та годі тобі сміхотворити! От який, єй-богу, втішний! (Кроп., І, 1958, 215); Андрій відзначався тим, що вмів покепкувати з дівчат. Тільки зустрівся десь з дівчиною при людях, так і пішов, так і пішов сміхотворити (Збан., Незабутнє, 1953, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 411.