СМІХОТЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. сміхотли́вий. Дівчата вступали до театрального інституту. Марію прийняли, а Мілі не поталанило: на перешкоді стала її сміхотливість (Вол., Місячне срібло, 1961, 33); Юні женихи відчували провину й про себе проклинали сміхотливість, яка їх зрадила (Ю. Янов., II, 1954, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 411.