СМІ́ШНІСТЬ, ності, ж., рідко. Абстр. ім. до смішни́й. Урядники аж боки зривали зо сміху, читаючи ті його [пана] реляції, подиктовані злобою і пройняті тим юмором [гумором] тісних умів, що.. не відчувають своєї смішності (Фр., VIII, 1952, 91); Спізнена молодість має в собі.. смішність (Вільде, На порозі, 1955, 36).
◊ До смі́шності — те саме, що До смішно́го (див. смішни́й). — Він чоловік без серця, без душі, мстивий, а до того консерватист до смішності (Коб., І, 1956, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 413.