СНИ́ТИСЯ, сню́ся, сни́шся, недок. Ввижатися уві сні, з’являтися в сновидіннях. Голодній курці просо сниться (Укр.. присл.., 1963, 59); А знаєш, снилося мені: Удень неначе місяць сходив, А ми гуляєм понад морем Удвох собі (Шевч., II, 1963, 121); Крізь сон колись тяжко я плакав, Що вмерла ти, снилось мені (Л. Укр., IV, 1954, 89); Мар’янові саме тепер снилася Фросина. Він бачив, як вона.. лугом ішла до нього з обідом (Стельмах, І, 1962, 474).
І (й) [в (ві, вві, у, уві́) сні] не сни́лося (не сни́ться) кому: а) неможливо кому-небудь навіть уявити щось. [Лікар:] Либонь і ми в свій час книжки читали, та ще такі, про які панночкам і не снилось (Л. Укр., II, 1951, 40); — Не раз доводилось [Потопальському] бувати в таких бувальцях, що, може, кому й не снилось (Збан., Сеспель, 1961, 84); — Яку ж, Гервасію, надбавку дає пан? — першим питається Лесь Якубенко. — Таку, що декому і в сні не снилося! (Стельмах, І, 1962, 563); б) хто-небудь навіть не думає про когось, щось. Коли так по Семені, другого дня, і не сподівалась, і не снилося мені, та й посватався він (Вовчок, І, 1955, 3); Славкові й не снилося відвідувати Кранцьовську (Март., Тв., 1954, 337).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 422.