СОБАКІВНИ́ЦТВО, а, с.
1. Галузь тваринництва, яка займається розведенням собак і поліпшенням їх порід. Багато уваги собаківництву надавали інки (Знання.., 7, 1970, 28); Колгоспні пастухи одержать з першої на Україні школи пастушого собаківництва хороших помічників (Веч. Київ, 23.I 1958, 3).
2. Окреме господарство для розведення собак.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 431.