СОБОЛИ́НИЙ, а, е.
1. Те саме, що соболе́вий. З предметів розкоші привозились [з Росії на Україну] дороге хутро, особливо соболине, дорогі тканини (Іст. УРСР, І, 1953, 285).
2. нар.-поет. Темний, густий і шовковистий (про брови). Ну, що їй [Параскіці] з тих густих, соболиних брів, що зрослись докупи та високо знялись над очима, як два орлячі крила у вільному розмаху? (Коцюб., І, 1955, 267); Не жалуючи слів, Малюють [романісти] і ходу [жіночу],.. І ніжки точені, і соболиних брів Хвилясті лінії (Рильський, Поеми, 1957, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 433.