СО́ВАННЯ, я, с. Дія за знач. со́вати і со́ватися. Почулось якесь шарудіння, наче хтось похапцем перегортав папери, совання стільцями (Вільде, Пов. і опов., 1949, 3); Верстати гудуть, ляди раз по раз стукотять,.. совання та шархання човника чутно на всю хату (Л. Укр., IV, 1954, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 434.