СО́ВАТИ, аю, аєш, недок.
1. перех. Рухаючи щось, поміщати його куди-небудь. Щоб приховати його [нервовий дрож], князь совав руки в кишені халата (Добр., Очак. розмир, 1965, 164); Пеліканка [самка пелікана] тим часом витягла з своєї торбинки малесеньких рибок і совала їх в розкриті дзьоби своїх пташенят (Тулуб, В степу.., 1964, 392); // Давати щось кому-небудь поспішно, недбало чи потай. Бачить [Явдоха], що салдат [солдат] і не дивиться на неї, та й стала йому совати бублики в руку (Кв.-Осн., II, 1956, 12); Не вірили [в’язні], що Іван каже правду. А він уже совав до простягнених рук шматочки хліба та цибулі (Збан., Єдина, 1959, 127).
◊ Со́вати дрючки́ в коле́са — те саме, що Вставля́ти (ста́вити і т. ін.) па́лиці (па́лицю і т. ін.) в коле́са (в ко́лесо) (див. ко́лесо). Совав [Перегуда] дрючки в колеса на перших кроках ковалівського головування (Кучер, Трудна любов, 1960, 265); Со́вати [сво́го] но́са див. ніс.
2. перех., розм. Направляти щось куди-небудь поштовхом, різким рухом. Кулаки його [Шестірного] заходили над чорним Жуковим обличчям; совав він їх і під ніс йому, і в зуби (Мирний, І, 1954, 335).
3. перех. і неперех., що, чим. Переміщувати що-небудь, рухаючи по якійсь поверхні вперед, назад і вперед, у різні боки. Василина мовчала й з злістю совала стільцями по помості (Н.-Лев., II, 1956, 78); Освітлювачі совають по долівці апаратуру .. Скоро почнеться знімання (Ю. Янов., II, 1958, 29); Якийсь час вони торгувалися, соваючи одна до одної кошик (Чорн., Визвол. земля, 1959, 194).
Ле́две со́вати нога́ми (но́ги) — не мати змоги нормально ходити від утоми, хвороби, старості і т. ін. Балабуха, ледве соваючи ногами, посунув до хати (Н.-Лев., III, 1956, 14); Горіли городи, зникали цілі села.. Хоч хто й живий зоставсь, то ледве совав ноги… (Л. Укр., І, 1951, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 434.