СОВІ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., рідко. Те саме, що ра́дити 1. Коли полковник довідався, що я купив коня, похвалив мене і совітував частіш його чистить (Збірник про Кроп., 1955, 8); Так як мати його вже пожила на світі.., то вона йому часто совітувала: так зроби, те зроби (Григ., Вибр., 1959, 137); Найменшої дрібниці не наважувався [Михайло Василенко] вирішити сам, робив тільки так, як йому совітували (С. Ол., З книги життя, 1968, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 436.