СОЛДА́ТЧИНА, и, ж., заст., розм. Солдатська служба. Шевченкові здавалося, що він живе тут вже кілька тижнів, а насправді кінчався тільки перший тиждень його солдатчини (Тулуб, В степу.., 1964, 110); Іван вирішує йти в солдати замість свого друга Семена. Треба згадати, що значила в ті роки солдатчина, з її муштрою, безправ’ям рядового, знущаннями офіцерів, і тоді зрозумілим стане високе благородство Непокритого (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 442.